Майже два роки житель Херсона Сергій Зикін пробув у російському полоні. Тепер чоловік намагається оформити інвалідність через проблеми із зором, які отримав в ув’язненні. Окрім того, у чоловіка виявили онкозахворювання та зробили операцію.
Про це чоловік розповів виданню ZMINA.
До повномасштабного вторгнення РФ Сергій мешкав у Херсоні разом з матір‘ю, сестрою і її дітьми. Після того, як місто окупували, всі його рідні виїхали спочатку на підконтрольну Україні територію, а згодом переїхали до Німеччини. Чоловік залишився в Херсоні сам, деякий час він навіть продовжував працювати – встановлював металопластикові вікна.
Також чоловік допомагав місцевому руху опору: в окупації тероборонівці ховали в нього вдома зброю, а коли було потрібно, він розвозив містом.
Сергій розповів, що не знає як на нього вийшли російські окупанти. 26 липня 2022 року близько 8-ї години ранку до нього прийшли 6 військових РФ у формі, двоє у цивільному.
“...прийшли, ламають двері. Відчинив. Відразу вдарили в груди, збили з ніг, били ногами, зламали руку. Знайшли автомат, гранати. Забрали в Суворовський РВВС міста Херсона”, – пригадує Сергій Зикін.
Під час допитів чоловіка змушували телефонувати тероборонівцям і періодично били. Після цього йому було важко ходити.
Зикін згадує, що тримали його у камері розміром метр сімдесят на чотири, де в різний час перебувало від 8 до 15 людей. Окрім цього, не було туалету й не годували бранців.
Так Сергія тримали близько трьох тижнів. Тоді його відвезли в СІЗО №1 міста Херсона. На той час росіяни вже висунули чоловікові звинувачення: зберігання зброї. 24 жовтня 2022 року Сергія вивезли до Сімферополя. Сім місяців утримували СІЗО №2. Годували, за його словами, погано, передач ніхто не передавав, адже родичі не знали, де він перебуває.
Пізніше чоловіка викликали на допит і змушували підписати невідомий папірець. Сергій відмовився, бо погано бачив. Після цього чоловіка завели в підсобне приміщення, де не було камер спостереження, там били шокером, але він все одно не підписав нічого.
Через 7 місяців утримання в Сімферополі Зикіна та трьох його співкамерників перевезли у СІЗО в Чонгарі.
“9 червня 2023 року нам сказали: збирайтеся, поїдете додому. Виявилося нас перевезли в Чонгар на кордоні з Кримом. Тут в камері СІЗО №2 було 6 людей, камера ще менша. Але годувати стали краще”, – пригадує колишній бранець.
Під час окупаційного суду Зикіну дали 3 роки та два місяці позбавлення волі. В цей термін йому врахували час, який він вже провів у СІЗО, – рік порахували за два. Тож на волю чоловіка випустили 22 лютого 2024 року.
“Хлопцям вже приходили передачі. Тож одягли мене якось, бо зима надворі, а забирали у липні – в шортах і капцях. Випустили, у мене була з собою довідка про звільнення, документ про вирок суду і ксерокопія українського паспорта. Паспорт вони десь нібито загубили”, – каже Зикін.
Двоє хлопців із Чонгара допомогли Сергію знайти тимчасове житло, де він прожив 5 місяців. Через те, що російські силовики загубили паспорт Сергія Зикіна, йому зробили посвідчення. Проте за ним росіяни не випускали.
“Довелося подавати на паспорт РФ. Ще чекав, мабуть, пару місяців, поки паспорт мені дадуть. Довелося стати на військовий облік у росіян, бо не випустили б”, – додав бранець.
Після цього волонтери знову купили квитки Сергію до Ростова. Потім на інший автобус – до Бєлгорода, а звідти до кордону із Сумами. Потім він поїхав до Києва, де зустрівся з мамою